безбережний

Значення в інших словниках

1. безбережний — безбере́жний прикметник Орфографічний словник української мови
2. безбережний — -а, -е. 1》 Який не має берегів, меж, не має краю. 2》 перен. Безмірно великий, довгий; безмежний. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безбережний — БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, а, е. 1. Який не має берегів, меж, краю. Се був сумний краєвид. Величезна, безбережна рівнина, якої краї губилися десь далеко в поранковій імлі (І. Франко); Я іду до моря безбережного І вдивляюся... Чи не долі із землі заморської Дожидаюся?... Словник української мови у 20 томах
4. безбережний — див. безмежний Словник синонімів Вусика
5. безбережний — БЕЗМЕ́ЖНИЙ (про простір — який не має видимих меж), БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ рідше, БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, НЕОКРА́ЇЙ поет.; БЕЗДО́ННИЙ (звичайно про небо); БЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РЯНИЙ, НЕЗМІРЕ́ННИЙ підсил. Словник синонімів української мови
6. безбережний — Безбере́жний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. безбережний — БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, а, е. 1. Який не має берегів, меж, не має краю. Я іду до моря безбережного І вдивляюся... Чи не долі із землі заморської Дожидаюся? (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 117); Се був сумний краєвид. Словник української мови в 11 томах
8. безбережний — Безберегий, безбережний, -а, -е Безбрежный. Він десь блукав.... на безбережнім морі. Левиц. І. 198. Словник української мови Грінченка