безбережний
БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, а, е.
1. Який не має берегів, меж, не має краю.
Я іду до моря безбережного І вдивляюся... Чи не долі із землі заморської Дожидаюся? (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 117);
Се був сумний краєвид. Величезна, безбережна рівнина, якої краї губилися десь далеко в поранковій імлі (Іван Франко, II, 1950, 95);
Розляглося безбережне поле, — оком важко осягти (Микола Терещенко, Щедра земля, 1956, 31);
*Образно. Кремлівські знову чую я куранти. Навколо мене — тиша безбережна Нічного вересня (Максим Рильський, I, 1956, 252).
2. перен. Безмірно великий, довгий; безмежний.
Чорні думи, чорна, як море, безбережна ніч... (Василь Козаченко, Золота грамота, 1939, 5);
Тематика радянського фольклору невичерпна і безбережна (Максим Рильський, III, 1956, 158).
Значення в інших словниках
- безбережний — безбере́жний прикметник Орфографічний словник української мови
- безбережний — Безкраїй, неосяжний, неозорий, неокраїй, БЕЗМЕЖНИЙ. Словник синонімів Караванського
- безбережний — -а, -е. 1》 Який не має берегів, меж, не має краю. 2》 перен. Безмірно великий, довгий; безмежний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безбережний — БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, а, е. 1. Який не має берегів, меж, краю. Се був сумний краєвид. Величезна, безбережна рівнина, якої краї губилися десь далеко в поранковій імлі (І. Франко); Я іду до моря безбережного І вдивляюся... Чи не долі із землі заморської Дожидаюся?... Словник української мови у 20 томах
- безбережний — див. безмежний Словник синонімів Вусика
- безбережний — БЕЗМЕ́ЖНИЙ (про простір — який не має видимих меж), БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ рідше, БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, НЕОКРА́ЇЙ поет.; БЕЗДО́ННИЙ (звичайно про небо); БЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РЯНИЙ, НЕЗМІРЕ́ННИЙ підсил. Словник синонімів української мови
- безбережний — Безбере́жний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безбережний — Безберегий, безбережний, -а, -е Безбрежный. Він десь блукав.... на безбережнім морі. Левиц. І. 198. Словник української мови Грінченка