1. Словник української мови у 20 томах

безбережний

БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, а, е.

1. Який не має берегів, меж, краю.

Се був сумний краєвид. Величезна, безбережна рівнина, якої краї губилися десь далеко в поранковій імлі (І. Франко);

Я іду до моря безбережного І вдивляюся... Чи не долі із землі заморської Дожидаюся? (А. Кримський);

Розляглося безбережне поле – оком важко осягти (М. Терещенко);

* Образно. Навколо мене – тиша безбережна Нічного вересня (М. Рильський).

2. перен. Безмірно великий, довгий; безмежний.

Чорні думи, чорна, як море, безбережна ніч... (В. Козаченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безбережний — безбере́жний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безбережний — Безкраїй, неосяжний, неозорий, неокраїй, БЕЗМЕЖНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. безбережний — -а, -е. 1》 Який не має берегів, меж, не має краю. 2》 перен. Безмірно великий, довгий; безмежний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. безбережний — див. безмежний Словник синонімів Вусика
  5. безбережний — БЕЗМЕ́ЖНИЙ (про простір — який не має видимих меж), БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ рідше, БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, НЕОКРА́ЇЙ поет.; БЕЗДО́ННИЙ (звичайно про небо); БЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РЯНИЙ, НЕЗМІРЕ́ННИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  6. безбережний — Безбере́жний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. безбережний — БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, а, е. 1. Який не має берегів, меж, не має краю. Я іду до моря безбережного І вдивляюся... Чи не долі із землі заморської Дожидаюся? (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 117); Се був сумний краєвид. Словник української мови в 11 томах
  8. безбережний — Безберегий, безбережний, -а, -е Безбрежный. Він десь блукав.... на безбережнім морі. Левиц. І. 198. Словник української мови Грінченка