безбережжя
БЕЗБЕРЕ́ЖЖЯ, я, с., поет.
Простір без берегів, без меж.
І земля її [Ярину] стрічала Хлібом, свистом солов'їним, Хмар веселим безбережжям, Морем росяних лугів (А. Малишко);
Безбережжя в морі й порожнеча, На землі – життя, і рух, і врода (С. Крижанівський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безбережжя — безбере́жжя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- безбережжя — Безбережність, безберегість, безмежжя, БЕЗМЕЖНІСТЬ. Словник синонімів Караванського
- безбережжя — -я, с. Простір без берегів, без меж. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безбережжя — див. далечінь Словник синонімів Вусика
- безбережжя — БЕЗМЕ́ЖЖЯ (безмежні простори), БЕЗМЕ́ЖНІСТЬ, БЕЗБЕРЕ́ЖЖЯ, БЕЗБЕРЕ́ЖНІСТЬ, БЕЗКОНЕ́ЧНІСТЬ, БЕЗКРА́ЙНІСТЬ, БЕЗКРА́ЇСТЬ, БЕ́ЗМІР, БЕЗМІ́Р'Я, БЕЗМІ́РНІСТЬ, НЕОГЛЯ́ДНІСТЬ, НЕОЗО́РІСТЬ, НЕОСЯ́ЖНІСТЬ, БЕЗКІНЕ́ЧНІСТЬ рідше, БЕ́ЗКРАЙ рідко; МО́РЕ, ОКЕА́Н (чого... Словник синонімів української мови
- безбережжя — БЕЗБЕРЕ́ЖЖЯ, я, с. Простір без берегів, без меж. І земля її [Ярину] стрічала Хлібом, свистом солов’їним, Хмар веселим безбережжям. Морем росяних лугів (Мал., Народження.., 1939, 31); Безбережжя в морі й порожнеча, На землі — життя, і рух, і врода (Криж., Срібне весілля, 1957, 42). Словник української мови в 11 томах