безбожний

АТЕЇ́СТ (людина, яка заперечує існування бога), БЕЗБО́ЖНИК, НЕВІ́РУЮЧИЙ, БЕЗВІ́РНИК, БЕЗБО́ЖНИЙ рідко, НЕ́ХРИСТ заст., лайл. Читання настільки перевернуло мій світогляд, що з незвичайно релігійного хлопця.. я став на 13 році життя атеїстом (М. Коцюбинський); Всі були дома, бо в церкву від них ніхто ж не ходив — безбожники (А. Головко); Невіруюча людина; Франко — безвірник, бога не визнає, — сказав, усміхаючись лагідно, отець Михайло (П. Колесник); Час летів і пройшли над Єгиптом віки незчисленні.. Руйнувать стали руки безбожних гробниці і храми (Леся Українка); — І оце ти б хотів, щоб нами нехрист правив? — обурюється богомільна господиня (М. Стельмах).

БЕЗСОРО́МНИЙ (про людину — який не зважає на прийняті норми стосунків між людьми, зневажає інтереси інших; про слова, вчинки, поведінку і т. ін. такої людини), БЕЗСО́ВІСНИЙ, БЕЗЛИ́ЧНИЙ діал.; НЕСО́ВІСНИЙ рідше (про людину); БЕЗБО́ЖНИЙ підсил. розм. (про вчинки); ЦИНІ́ЧНИЙ (який відверто виявляє зневажливе ставлення до загальноприйнятих норм моралі, порядності, до того, що має загальне визнання). Погані брошури сього Сікорського, цур їм! Безсоромний він чоловік (Леся Українка); — Частина людей побачила, що чудо — це безсоромний грабіж, грабують там прочан (М. Стельмах); Це був безсовісний брехун, що любив добре попоїсти і не любив працювати (М. Трублаїні); Безсовісний обман; Встають стовпом передо мною Його (царя) безбожнії діла... (Т. Шевченко); — Чи ти б ото так дома комизилась? Мабуть, хотілося б зробити і більше і краще. — Одарка здивовано пхекнула: — Порівняла. То ж для себе! — Така цинічна відповідь збила Марію з толку (П. Панч). — Пор. наха́бний, 1. негі́дний, 1. непоря́дний, 1. непоря́дний.

НЕВІ́РУЮЧИЙ (який заперечує релігію, не визнає існування Бога), БЕЗВІ́РНИЙ, БЕЗБО́ЖНИЙ розм.; БОГОВІДСТУ́ПНИЙ заст. (який зрікся віри в Бога). — Перепрошую, ви невіруючі? — запитав отець.. (С. Чорнобривець); — Тепер, коли той боговідступний брат сокиру зняв і над моєю головою, зневаживши кров родительську, — не брат він мені!.. (І. Ле).