1. Словник української мови в 11 томах

безбожний

БЕЗБО́ЖНИЙ, а, е.

1. Який не вірує в бога;

// у знач. ім. безбо́жний, ного, ч. Той, хто не дотримується релігійних поглядів, не вірує в бога; безбожник (у 1 знач.).

Час летів, і пройшли над Єгиптом віки незчисленні.. Руйнувать стали руки безбожних гробниці г храми (Л. Укр., І, 1951, 424).

2. перен., розм. Безсовісний, безсоромний, злочинний.

Встають стовпом передо мною Його [царя] безбожнії діла… (Шевч., II, 1953, 281).

3. перен., розм. Надзвичайно великий; надмірний.

[Народ:] Гнобителі! Кати! Знущання це нелюдське! Глум безбожний! (Коч., І, 1956, 474);

Зараз він.. скаже, що я шкуродер, бо ламаю таку безбожну ціну (Чаб, Катюша, 1960, 112).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безбожний — безбо́жний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безбожний — Атеїстичний, безвірний. рел. геретичний, єретичний, блюзнірський; (- діла) безсовісний, безсоромний, злочинний. Словник синонімів Караванського
  3. безбожний — -а, -е. 1》 Який не вірує в Бога. || у знач. ім. безбожний, -ного, ч. Той, хто не дотримується релігійних поглядів, не вірує в Бога; безбожник (у 1 знач.). 2》 перен., розм. Безсовісний, безсоромний, злочинний. 3》 перен., розм. Надзвичайно великий; надмірний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. безбожний — БЕЗБО́ЖНИЙ, а, е. 1. Який не вірує в Бога. Крадькома повходили деякі люди, на цей осуд віддавна призначені, безбожні, що благодать нашого Бога обертають у розпусту, і відкидаються єдиного Владики і Господа нашого Ісуса Христа (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  5. безбожний — АТЕЇ́СТ (людина, яка заперечує існування бога), БЕЗБО́ЖНИК, НЕВІ́РУЮЧИЙ, БЕЗВІ́РНИК, БЕЗБО́ЖНИЙ рідко, НЕ́ХРИСТ заст., лайл. Читання настільки перевернуло мій світогляд, що з незвичайно релігійного хлопця.. я став на 13 році життя атеїстом (М. Словник синонімів української мови
  6. безбожний — Безбо́жний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. безбожний — Безбожний, -а, -е Безбожный, жестокій, злой, не боящійся Бога. Безбожні басурмани набігали. Дума. Безбожні ушкали налетіли. Дума. Ірода безбожного не виділи. Чуб. ІІІ. 342. Словник української мови Грінченка