Словник української мови у 20 томах

безбожник

БЕЗБО́ЖНИК, а, ч.

1. Людина, яка не визнає існування Бога, не вірує в Бога; безвірник.

Повік праведний не захитається, а безбожники не поживуть на землі (Біблія. Пер. І. Огієнка);

[Храпко:] У церкву не ходять, дома – не моляться, як звір, скотина яка, живуть... Чого ж ви хочете від безбожників?.. (Панас Мирний);

Крім “бунтаря”, він придбав ще й звання безбожника (Іван Ле).

2. перен., розм. Безсовісна, погана людина.

Хто смів сказать, що не богиня ти [Сикстинська Мадонна]? Де той безбожник, що без серця дрожі В твоє лице небесне глянуть може? (І. Франко);

Безбожник ви, пане Шеметун. Голуб – то ж божий птах... І у вас ото вистачає нахабства, щоб крутити голову такій пташці? (Ю. Збанацький).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. безбожник — (той, хто не вірить в Бога) атеїст, безвірник, недовірок, невіра, у знач, ім. невірний, невіруючий.  Словник синонімів Полюги
  2. безбожник — безбо́жник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  3. безбожник — див. БЕЗВІРНИК.  Словник синонімів Караванського
  4. безбожник — -а, ч. 1》 Людина, що не визнає існування Бога, не вірує в Бога; безвірник, атеїст. 2》 перен., розм. Про безсовісну, погану людину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. безбожник — I атеїст, невірник, невіруючий II див. грішник  Словник синонімів Вусика
  6. безбожник — АТЕЇ́СТ (людина, яка заперечує існування бога), БЕЗБО́ЖНИК, НЕВІ́РУЮЧИЙ, БЕЗВІ́РНИК, БЕЗБО́ЖНИЙ рідко, НЕ́ХРИСТ заст., лайл. Читання настільки перевернуло мій світогляд, що з незвичайно релігійного хлопця.. я став на 13 році життя атеїстом (М.  Словник синонімів української мови
  7. безбожник — Безбо́жник, -ка, -ку! -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. безбожник — БЕЗБО́ЖНИК, а, ч. 1. Людина, що не визнає існування бога, не вірує в бога; безвірник. [Xрапко:] У церкву не ходять, дома — не моляться, як звір, скотина яка, живуть… Чого ж ви хочете від безбожників?..  Словник української мови в 11 томах
  9. безбожник — Безбожник, -ка м. Безбожникъ, не признающій Бога. К. Псал. 59.  Словник української мови Грінченка