Значення в інших словниках
-
безбожник —
(той, хто не вірить в Бога) атеїст, безвірник, недовірок, невіра, у знач, ім. невірний, невіруючий.
Словник синонімів Полюги
-
безбожник —
безбо́жник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
безбожник —
-а, ч. 1》 Людина, що не визнає існування Бога, не вірує в Бога; безвірник, атеїст. 2》 перен., розм. Про безсовісну, погану людину.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
безбожник —
БЕЗБО́ЖНИК, а, ч. 1. Людина, яка не визнає існування Бога, не вірує в Бога; безвірник. Повік праведний не захитається, а безбожники не поживуть на землі (Біблія. Пер. І.
Словник української мови у 20 томах
-
безбожник —
I атеїст, невірник, невіруючий II див. грішник
Словник синонімів Вусика
-
безбожник —
АТЕЇ́СТ (людина, яка заперечує існування бога), БЕЗБО́ЖНИК, НЕВІ́РУЮЧИЙ, БЕЗВІ́РНИК, БЕЗБО́ЖНИЙ рідко, НЕ́ХРИСТ заст., лайл. Читання настільки перевернуло мій світогляд, що з незвичайно релігійного хлопця.. я став на 13 році життя атеїстом (М.
Словник синонімів української мови
-
безбожник —
Безбо́жник, -ка, -ку! -ники, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
безбожник —
БЕЗБО́ЖНИК, а, ч. 1. Людина, що не визнає існування бога, не вірує в бога; безвірник. [Xрапко:] У церкву не ходять, дома — не моляться, як звір, скотина яка, живуть… Чого ж ви хочете від безбожників?..
Словник української мови в 11 томах
-
безбожник —
Безбожник, -ка м. Безбожникъ, не признающій Бога. К. Псал. 59.
Словник української мови Грінченка