безбожник

БЕЗБО́ЖНИК, а, ч.

1. Людина, що не визнає існування бога, не вірує в бога; безвірник.

[Xрапко:] У церкву не ходять, дома — не моляться, як звір, скотина яка, живуть… Чого ж ви хочете від безбожників?.. (Мирний, V, 1955, 163);

Крім "бунтаря", він придбав ще й звання безбожника (Ле, Опов. та нар., 1950, 4).

2. перен., розм. Про безсовісну, погану людину.

Хто смів сказать, що не богиня ти [Сікстинська мадонна]? Де той безбожник, що без серця дрожі В твоє лице небесне глянуть може? (Фр., X, 1954, 143);

Безбожник ви, пане Шеметун. Голуб — то ж божий птах… І у вас ото вистачає нахабства, щоб крутити голову такій пташці? (Збан., Єдина, 1959, 104).

Значення в інших словниках

1. безбожник — (той, хто не вірить в Бога) атеїст, безвірник, недовірок, невіра, у знач, ім. невірний, невіруючий.  Словник синонімів Полюги
2. безбожник — безбо́жник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. безбожник — див. БЕЗВІРНИК.  Словник синонімів Караванського
4. безбожник — -а, ч. 1》 Людина, що не визнає існування Бога, не вірує в Бога; безвірник, атеїст. 2》 перен., розм. Про безсовісну, погану людину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. безбожник — БЕЗБО́ЖНИК, а, ч. 1. Людина, яка не визнає існування Бога, не вірує в Бога; безвірник. Повік праведний не захитається, а безбожники не поживуть на землі (Біблія. Пер. І.  Словник української мови у 20 томах
6. безбожник — I атеїст, невірник, невіруючий II див. грішник  Словник синонімів Вусика
7. безбожник — АТЕЇ́СТ (людина, яка заперечує існування бога), БЕЗБО́ЖНИК, НЕВІ́РУЮЧИЙ, БЕЗВІ́РНИК, БЕЗБО́ЖНИЙ рідко, НЕ́ХРИСТ заст., лайл. Читання настільки перевернуло мій світогляд, що з незвичайно релігійного хлопця.. я став на 13 році життя атеїстом (М.  Словник синонімів української мови
8. безбожник — Безбо́жник, -ка, -ку! -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. безбожник — Безбожник, -ка м. Безбожникъ, не признающій Бога. К. Псал. 59.  Словник української мови Грінченка