безбожник

безбо́жник

-а, ч.

1》 Людина, що не визнає існування Бога, не вірує в Бога; безвірник, атеїст.

2》 перен., розм. Про безсовісну, погану людину.

Значення в інших словниках

1. безбожник — (той, хто не вірить в Бога) атеїст, безвірник, недовірок, невіра, у знач, ім. невірний, невіруючий.  Словник синонімів Полюги
2. безбожник — безбо́жник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. безбожник — див. БЕЗВІРНИК.  Словник синонімів Караванського
4. безбожник — БЕЗБО́ЖНИК, а, ч. 1. Людина, яка не визнає існування Бога, не вірує в Бога; безвірник. Повік праведний не захитається, а безбожники не поживуть на землі (Біблія. Пер. І.  Словник української мови у 20 томах
5. безбожник — I атеїст, невірник, невіруючий II див. грішник  Словник синонімів Вусика
6. безбожник — АТЕЇ́СТ (людина, яка заперечує існування бога), БЕЗБО́ЖНИК, НЕВІ́РУЮЧИЙ, БЕЗВІ́РНИК, БЕЗБО́ЖНИЙ рідко, НЕ́ХРИСТ заст., лайл. Читання настільки перевернуло мій світогляд, що з незвичайно релігійного хлопця.. я став на 13 році життя атеїстом (М.  Словник синонімів української мови
7. безбожник — Безбо́жник, -ка, -ку! -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. безбожник — БЕЗБО́ЖНИК, а, ч. 1. Людина, що не визнає існування бога, не вірує в бога; безвірник. [Xрапко:] У церкву не ходять, дома — не моляться, як звір, скотина яка, живуть… Чого ж ви хочете від безбожників?..  Словник української мови в 11 томах
9. безбожник — Безбожник, -ка м. Безбожникъ, не признающій Бога. К. Псал. 59.  Словник української мови Грінченка