безбожниця —
безбо́жниця іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
безбожниця —
-і. Жін. до безбожник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
безбожниця —
БЕЗБО́ЖНИЦЯ, і, ж. Жін. до безбо́жник. А тая безбожниця йому, під вікном нашим стоячи, вигукнула: – Бурлакуй увесь вік, Якове, та люби тільки мої очі ясні! (Марко Вовчок); – З черниць хай зробить [Ольга] безбожниць (І. Микитенко).
Словник української мови у 20 томах
безбожниця —
БЕЗБО́ЖНИЦЯ, і, ж. Жін. до безбо́жник. А тая безбожниця йому, під вікном нашим стоячи, вигукнула: — Бурлакуй увесь вік, Якове, та люби тільки мої очі ясні! (Вовчок, І, 1955, 220); — З черниць хай зробить [Ольга] безбожниць (Мик., II, 1957, 378).
Словник української мови в 11 томах