безбожниця

безбо́жниця

-і.

Жін. до безбожник.

Значення в інших словниках

1. безбожниця — безбо́жниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. безбожниця — БЕЗБО́ЖНИЦЯ, і, ж. Жін. до безбо́жник. А тая безбожниця йому, під вікном нашим стоячи, вигукнула: – Бурлакуй увесь вік, Якове, та люби тільки мої очі ясні! (Марко Вовчок); – З черниць хай зробить [Ольга] безбожниць (І. Микитенко).  Словник української мови у 20 томах
3. безбожниця — БЕЗБО́ЖНИЦЯ, і, ж. Жін. до безбо́жник. А тая безбожниця йому, під вікном нашим стоячи, вигукнула: — Бурлакуй увесь вік, Якове, та люби тільки мої очі ясні! (Вовчок, І, 1955, 220); — З черниць хай зробить [Ольга] безбожниць (Мик., II, 1957, 378).  Словник української мови в 11 томах
4. безбожниця — Безбожниця, -ці ж. Безбожница. МВ. ІІ. 142.  Словник української мови Грінченка