безсонний —
безсо́нний прикметник
Орфографічний словник української мови
безсонний —
[беизсон:ией і беис:он:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і
Орфоепічний словник української мови
безсонний —
-а, -е. Який не спить, перебуває без сну; позбавлений сну. || Який має ознаки неспання. || Який проходить без сну. Безсонна ніч.
Великий тлумачний словник сучасної мови
безсонний —
БЕЗСО́ННИЙ, а, е. Який не спить; позбавлений сну. Гуде безсонний жук (Л. Глібов); Так, знову я вояк, я знов боєць безсонний (М. Рильський); // Який має ознаки неспання. Здорова свіжість літнього ранку промивала безсонні очі бійців (О.
Словник української мови у 20 томах
безсонний —
БЕЗСО́ННИЙ (який проходить без сну); НЕСПА́НИЙ рідше (у спол. неспана ніч). Згадалися Проворі безсонні нічні зміни (О. Донченко); Очі були червоні, либонь од неспаної ночі (Олена Пчілка).
Словник синонімів української мови
безсонний —
Безсо́нний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
безсонний —
БЕЗСО́ННИЙ, а, е. Який не спить, перебуває без сну; позбавлений сну. Гуде безсонний жук (Гл., Вибр., 1957, 206); Так, знову я вояк, я знов боєць безсонний (Рильський, Мости, 1948, 47); // Який має ознаки неспання.
Словник української мови в 11 томах