без'язикий

Без'язикий, -а, -е

1) Не имѣющій языка. Без'язика коняка. Рудан. І. 69.

2) Нѣмой, безсловесный. І всі у ряд поставали, наче без'язикі. Шевч. Дружки без'язикі. КС. 1883. II. 392. Шевченко, вийшовши дивом якимся із тиї темноти притоптаної, похилої, без'язикої. К. (О. 1861. IV. 30).

Значення в інших словниках

1. без'язикий — без'язи́кий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. без'язикий — Без язика; німий, безсловесний; П. безправний; пор. БЕЗМОВНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. без'язикий — -а, -е. 1》 Який не має язика. 2》 Який не говорить; німий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. без'язикий — БЕЗ'ЯЗИ́КИЙ, а, е. 1. Який не має язика. Без'язикий раб; * У порівн. Ні того дня, ні на другий не дивилася вже вона на свекра, що .. ходив мовчазний, мов без'язикий (Панас Мирний); Дядечко Володимир захихикав, задоволений своїм дотепом.  Словник української мови у 20 томах
5. без'язикий — див. мовчазний  Словник синонімів Вусика
6. без'язикий — НІМИ́Й (який не говорить, позбавлений здатності говорити); БЕЗМО́ВНИЙ, БЕЗСЛОВЕ́СНИЙ, БЕЗ'ЯЗИ́КИЙ (в образно-підсилювальній функції — про людей і взагалі живі істоти); БЕЗГОЛО́СИЙ (який втратив голос). — Отак завжди! — гарикнула стара.  Словник синонімів української мови