бесаг
Бесаг, -га
м. Чаще во мн. ч. бесаги.
1) Мѣшокъ. То бесаги мельникові стояли з пшеницев. Гол. ІІІ. 225.
2) = сакви, дорожный двойной мѣшокъ. Kolb. І. 69. КС. 1891. VI. 380. Шух. І. 77. Парубки кладуть калачі в бесаги. Федьк.
3) Писанка съ изображеніемъ бесагів. КС. 1881. VI. 380.
Словник української мови Грінченка