бзік —
бзік 1. несподіваний, дивний хід думки (Лучук) (ср, ст) ◊ ма́ти бзі́ка 1. бути несповна розуму (м, ср, ст)||вийти з Кульпаркова, дрешайбу в голові мати, крілики в голові мати, мати куку на муню, мати мухи в голові, мати пом'якшення мозку, мати сьвірка...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
бзік —
А, ч. 1. Дивакуватість. Людина із бзіками. 2. Нав'язлива ідея. Мала бзіка на пункту Лілі Марлен і з цією тєлєгою примудрялася потрапляти всюди (Ю. Іздрик). У мене тут бзик з'явився — треба буде оформити його у проект.
Словник сучасного українського сленгу