бзік

А, ч.

1. Дивакуватість. Людина із бзіками.

2. Нав'язлива ідея. Мала бзіка на пункту Лілі Марлен і з цією тєлєгою примудрялася потрапляти всюди (Ю. Іздрик). У мене тут бзик з'явився — треба буде оформити його у проект.

Значення в інших словниках

1. бзік — бзік 1. несподіваний, дивний хід думки (Лучук) (ср, ст) ◊ ма́ти бзі́ка 1. бути несповна розуму (м, ср, ст)||вийти з Кульпаркова, дрешайбу в голові мати, крілики в голові мати, мати куку на муню, мати мухи в голові, мати пом'якшення мозку, мати сьвірка...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
2. бзік — Бзік, -ка м. = бузина. Вх. Лем. 391.  Словник української мови Грінченка