близнючок

Близнюк, -ка

м.

1) Близнецъ.

2) мн. = близнята.

3) Волъ, очень похожій на того, съ которымъ онъ въ парѣ. КС. 1898. VII. 46.

4) мн. а) Двойчанки, два соединенные вмѣстѣ одной ручкой горшка. КС. 1882. IX. 459, 461. б) Двѣ деревянный посуды, тоже такимъ образомъ соединенныя. Шух. I. 251. ум. близнючок.

Значення в інших словниках

1. близнючок — близнючо́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. близнючок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до близнюк 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. близнючок — БЛИЗНЮЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до близню́к 1. Не згубив, діду, нічого, а знайти – знайшов: двоє близнючків опівночі біля Христі (С. Тудор).  Словник української мови у 20 томах
4. близнючок — БЛИЗНЮЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до близню́к 1. Не згубив, діду, нічого, а знайти — знайшов: двоє близнючків опівночі біля Христі (Тудор, Народження, 1941, 221).  Словник української мови в 11 томах