блиск

Блиск, -ку

м.

1) Свѣтъ. А вже пізно, всі полягали, ніде й блиску не побачиш. Кіевск. у.

2) Блескъ. Панна.... в золотім колосю, така — аж блиск од неї б'є. Драг. 268. Блиск їх сяяв так, що очі засліплялись. Щог. Сл. 70.

Значення в інших словниках

1. блиск — (яскраве світло) блискіт, підсил. сіяння, сяяння, діал. бляск, (його відбиття) відблиск, відсвіт, полиск, (показова величавість чого-небудь) лоск.  Словник синонімів Полюги
2. блиск — блиск іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. блиск — (поверхні) лиск, полиск, глянс; (світла) сяйво, сяяння, У ФР. спалах; (дія) блискання, блискотіння; П. багатство, розкіш, пишнота, шик; З. світло.  Словник синонімів Караванського
4. блиск — Блеск — glance — Glanz — 1) Фізична властивість мінералів, одна з їх головних діагностичних ознак. Зумовлений відбиттям світлового променю від поверхні мінералу.  Гірничий енциклопедичний словник
5. блиск — -у, ч. 1》 Яскраве сяяння, світіння. || Яскравий спалах чого-небудь. 2》 тільки одн., перен., розм. Багатство, розкіш, пишнота. 3》 тільки одн., чого, перен., розм. Яскравий прояв високих якостей, таланту, розуму і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. блиск — Лиск, полиск  Словник чужослів Павло Штепа
7. блиск — БЛИСК, у, ч. 1. Яскраве сяяння, світіння. Тихий ранковий блиск освітив печеру (І. Нечуй-Левицький); Наші очі однаково пили блиск сонця і моря – із нас було сього доволі (М. Коцюбинський); Сніг переливався блиском і сліпив очі (О.  Словник української мови у 20 томах
8. блиск — У, ч. Чудово, гарно, винятково. Виступ — блиск!  Словник сучасного українського сленгу
9. блиск — Блискання, блискірка, блискітка, блискотіння, блищик, виблиск, виблискування, вилиск, вилискування, висрібки, відблиск, відблискування, зблиск, іскорка, лелітка, переблиск, поблиск, полиск, скалка, спалах, сполох, яскринка Фразеологічні синоніми...  Словник синонімів Вусика
10. блиск — з бли́ском. Дуже добре, майстерно, довершено. У наш стрімкий вік науково-технічної революції ми все частіше, як на чарівників, дивимося на людей, здатних робити речі прості і звичні, але робити їх з “блиском” (З газети).  Фразеологічний словник української мови
11. блиск — БАГА́ТСТВО (зовнішня пишна краса, ошатність оздоблення і обстановки тощо), ГО́ЙНІСТЬ розм., РО́ЗКІШ підсил., ПИ́ШНІСТЬ підсил., ПИШНО́ТА підсил.; БУНДЮ́ЧНІСТЬ, ПОМПЕ́ЗНІСТЬ (пишність, розрахована на ефект).  Словник синонімів української мови
12. блиск — Блиск, -ку, -кові, у -ку; бли́ски, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
13. блиск — БЛИСК, у, ч. 1. Яскраве сяяння, світіння. Тихий ранковий блиск освітив печеру (Н.-Лев., III, 1956, 293); Наші очі однаково пили блиск сонця і моря — із нас було сього доволі (Коцюб., II, 1955, 299); Сніг переливався блиском ісліпив очі (Коп., Вибр.  Словник української мови в 11 томах