блиск
БЛИСК, у, ч.
1. Яскраве сяяння, світіння.
Тихий ранковий блиск освітив печеру (І. Нечуй-Левицький);
Наші очі однаково пили блиск сонця і моря – із нас було сього доволі (М. Коцюбинський);
Сніг переливався блиском і сліпив очі (О. Копиленко);
Знайти Марс на небі не важко – планета виділяється серед зірок не лише блиском, а й червоним кольором (із журн.);
// Яскравий спалах чого-небудь.
Ну і пішов я ланами, там ешелони, сніги... Блиски гарматні над нами (В. Сосюра);
* Образно. І знову блиски полум'яні В очах дівочих мерехтять (Л. Дмитерко);
* У порівн. Швидкий, як блиск грози, Григорій .. б'є вперед штиком (М. Бажан).
2. тільки одн., перен. Багатство, розкіш, пишнота.
Нічого не щадила [мати] для блиску й краси своєї дочки (Н. Кобринська);
Особливого блиску феодальна Грузія досягла за цариці Тамари (з навч. літ.);
Вродливим Лепажа назвати ніяк не випадає, нема в ньому і світського блиску (з публіц. літ.).
3. тільки одн., перен. Яскравий прояв високих якостей, таланту, розуму і т. ін.
Красою слова, блиском уяви – він оглушив Марту, скорив, водив за собою (М. Коцюбинський);
Талант [К. П. Брюллова] відрізнявся такою яскравістю, блиском, що одразу був зрозумілий кожному (О. Іваненко).
4. Уживається як складова частина назв деяких мінералів.
Сурма трапляється в природі звичайно у сполуці з сіркою – у вигляді сурм'яного блиску (з наук.-попул. літ.);
Найважливіша руда, з якої добувають свинець, – свинцевий блиск (з навч. літ.);
Мідний блиск;
Молібденовий блиск.
(1) До бли́ску, зі сл. чистити, натирати і т. ін. – дуже добре, ретельно чистити, натирати і т. ін.
Люди підмітали в дворах, .. лагодили паркани, до блиску витирали вікна (О. Гуреїв).
Словник української мови (СУМ-20)