блиск

БЛИСК, у, ч.

1. Яскраве сяяння, світіння.

Тихий ранковий блиск освітив печеру (І. Нечуй-Левицький);

Наші очі однаково пили блиск сонця і моря – із нас було сього доволі (М. Коцюбинський);

Сніг переливався блиском і сліпив очі (О. Копиленко);

Знайти Марс на небі не важко – планета виділяється серед зірок не лише блиском, а й червоним кольором (із журн.);

// Яскравий спалах чого-небудь.

Ну і пішов я ланами, там ешелони, сніги... Блиски гарматні над нами (В. Сосюра);

* Образно. І знову блиски полум'яні В очах дівочих мерехтять (Л. Дмитерко);

* У порівн. Швидкий, як блиск грози, Григорій .. б'є вперед штиком (М. Бажан).

2. тільки одн., перен. Багатство, розкіш, пишнота.

Нічого не щадила [мати] для блиску й краси своєї дочки (Н. Кобринська);

Особливого блиску феодальна Грузія досягла за цариці Тамари (з навч. літ.);

Вродливим Лепажа назвати ніяк не випадає, нема в ньому і світського блиску (з публіц. літ.).

3. тільки одн., перен. Яскравий прояв високих якостей, таланту, розуму і т. ін.

Красою слова, блиском уяви – він оглушив Марту, скорив, водив за собою (М. Коцюбинський);

Талант [К. П. Брюллова] відрізнявся такою яскравістю, блиском, що одразу був зрозумілий кожному (О. Іваненко).

4. Уживається як складова частина назв деяких мінералів.

Сурма трапляється в природі звичайно у сполуці з сіркою – у вигляді сурм'яного блиску (з наук.-попул. літ.);

Найважливіша руда, з якої добувають свинець, – свинцевий блиск (з навч. літ.);

Мідний блиск;

Молібденовий блиск.

(1) До бли́ску, зі сл. чистити, натирати і т. ін. – дуже добре, ретельно чистити, натирати і т. ін.

Люди підмітали в дворах, .. лагодили паркани, до блиску витирали вікна (О. Гуреїв).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me