блиндар
БЛИ́НДАР, я, ч., діал.
Жебрак, старець.
– Палажці тільки б сліпих блиндарів водити по селах, а не людей до Києва (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- блиндар — бли́ндар іменник чоловічого роду, істота жебрак діал. Орфографічний словник української мови
- блиндар — -я, ч., діал. Жебрак, старець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- блиндар — БЛИ́НДАР, я, ч., діал. Жебрак, старець. — Палажці тільки б сліпих блиндарів водити по селах, а не людей до Києва (Н.-Лев., II, 1956, 336). Словник української мови в 11 томах