блиндар
БЛИ́НДАР, я, ч., діал. Жебрак, старець.
— Палажці тільки б сліпих блиндарів водити по селах, а не людей до Києва (Н.-Лев., II, 1956, 336).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- блиндар — бли́ндар іменник чоловічого роду, істота жебрак діал. Орфографічний словник української мови
- блиндар — -я, ч., діал. Жебрак, старець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- блиндар — БЛИ́НДАР, я, ч., діал. Жебрак, старець. – Палажці тільки б сліпих блиндарів водити по селах, а не людей до Києва (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах