1. Фразеологічний словник української мови

блиск

з бли́ском. Дуже добре, майстерно, довершено. У наш стрімкий вік науково-технічної революції ми все частіше, як на чарівників, дивимося на людей, здатних робити речі прості і звичні, але робити їх з “блиском” (З газети).

о́чі гра́ють / загра́ли у кого, чиї, рідко кому, які. Хтось перебуває у радісному настрої, збудженому стані і т. ін.; веселий. Вернувся Тимофій уже другим чоловіком: вирівнявся-випрямився, очі грають (Панас Мирний); І що ж? Юнак як юнак, але справжній Стенька: очі йому, як невиїждженому коникові, грають… (М. Хвильовий); В Дарки щоки спалахнули й очі заграли (Леся Українка). о́чі як гра́ють. — Чого се ти так розшарілася? І очі як грають, щоки аж пашать (Панас Мирний). очи́ці так і гра́ють. То закриє (татарочка) личко, то відкриє,— А очиці .. Так і грають з-попід брівок темних! (Леся Українка). очи́ці загра́ли. — Ти вже встав, проснувся? — спитала вона таким любим голосом, що у хлопчика очиці заграли (Панас Мирний). 2. Чий-небудь погляд, вигляд виражає хороший настрій, доброзичливе ставлення до когось і т. ін. Дитячі очі грали радістю і щастям (З газети). о́чі гра́ють до́брим бли́ском. Він виходить з гурту і зустрічається з Олександром Палійчуком.— Чого, Євдокиме, зажурився? — посміхаються смаглі уста, а .. очі грають добрим блиском (М. Стельмах).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блиск — (яскраве світло) блискіт, підсил. сіяння, сяяння, діал. бляск, (його відбиття) відблиск, відсвіт, полиск, (показова величавість чого-небудь) лоск. Словник синонімів Полюги
  2. блиск — блиск іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. блиск — (поверхні) лиск, полиск, глянс; (світла) сяйво, сяяння, У ФР. спалах; (дія) блискання, блискотіння; П. багатство, розкіш, пишнота, шик; З. світло. Словник синонімів Караванського
  4. блиск — Блеск — glance — Glanz — 1) Фізична властивість мінералів, одна з їх головних діагностичних ознак. Зумовлений відбиттям світлового променю від поверхні мінералу. Гірничий енциклопедичний словник
  5. блиск — -у, ч. 1》 Яскраве сяяння, світіння. || Яскравий спалах чого-небудь. 2》 тільки одн., перен., розм. Багатство, розкіш, пишнота. 3》 тільки одн., чого, перен., розм. Яскравий прояв високих якостей, таланту, розуму і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. блиск — Лиск, полиск Словник чужослів Павло Штепа
  7. блиск — БЛИСК, у, ч. 1. Яскраве сяяння, світіння. Тихий ранковий блиск освітив печеру (І. Нечуй-Левицький); Наші очі однаково пили блиск сонця і моря – із нас було сього доволі (М. Коцюбинський); Сніг переливався блиском і сліпив очі (О. Словник української мови у 20 томах
  8. блиск — У, ч. Чудово, гарно, винятково. Виступ — блиск! Словник сучасного українського сленгу
  9. блиск — Блискання, блискірка, блискітка, блискотіння, блищик, виблиск, виблискування, вилиск, вилискування, висрібки, відблиск, відблискування, зблиск, іскорка, лелітка, переблиск, поблиск, полиск, скалка, спалах, сполох, яскринка Фразеологічні синоніми... Словник синонімів Вусика
  10. блиск — БАГА́ТСТВО (зовнішня пишна краса, ошатність оздоблення і обстановки тощо), ГО́ЙНІСТЬ розм., РО́ЗКІШ підсил., ПИ́ШНІСТЬ підсил., ПИШНО́ТА підсил.; БУНДЮ́ЧНІСТЬ, ПОМПЕ́ЗНІСТЬ (пишність, розрахована на ефект). Словник синонімів української мови
  11. блиск — Блиск, -ку, -кові, у -ку; бли́ски, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. блиск — БЛИСК, у, ч. 1. Яскраве сяяння, світіння. Тихий ранковий блиск освітив печеру (Н.-Лев., III, 1956, 293); Наші очі однаково пили блиск сонця і моря — із нас було сього доволі (Коцюб., II, 1955, 299); Сніг переливався блиском ісліпив очі (Коп., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  13. блиск — Блиск, -ку м. 1) Свѣтъ. А вже пізно, всі полягали, ніде й блиску не побачиш. Кіевск. у. 2) Блескъ. Панна.... в золотім колосю, така — аж блиск од неї б'є. Драг. 268. Блиск їх сяяв так, що очі засліплялись. Щог. Сл. 70. Словник української мови Грінченка