1. Фразеологічний словник української мови

блискавка

бли́скавкою проріза́ти мо́зок що. Швидко промайнути в свідомості (про думку, здогад і т. ін.). “Снігова людина”! — блискавкою прорізала мозок Дуги страшна догадка і дибом підняла волосся на голові (І. Сочивець).

ду́мка майну́ла (сяйну́ла, бли́снула, пробі́гла і т. ін.) (в голові́) у кого, чиїй. Хто-небудь раптово подумав про щось, додумався до чогось. Майнула думка повернути просто степом до Карасу (Іван Ле); — Ой! Ще стеля завалиться та й мене вб’є! — блиснула в мене думка (І. Нечуй-Левицький); І раптом пекельна думка пробігла в голові Марусяка (Г. Хоткевич). ду́мка бли́скавкою мигну́ла в голові́. Думка про волів, про своє добро, ба й про життя власне блискавкою мигнула в голові кожного (М. Коцюбинський). ду́мка прониза́ла го́лови чиї (про всіх або багатьох). Зрозуміли. До них ішов офіцер .. Всі голови пронизала та сама думка (П. Загребельний).

мета́ти громи́ і (та) бли́скавки на кого—що, проти кого—чого і без додатка. 1. Гнівно, роздратовано говорити, писати про кого-, що-небудь; критикувати, лаяти когось. Преса метала громи і блискавки на “недоварених студентів”, що посміли зняти руку на громадський спокій (П. Колесник); І Панас Максимович знову почав метати громи й блискавки на непокірного сина… (В. Минко); Отець Хрисантій і досі метав громи та блискавки на клятвовідступника Поцілуйка (М. Стельмах). бли́скавки мета́ти. Він блискавки метав, Повчав мене сердито (В. Іванович). мета́ти грім і бли́скавку. Губернатор метав грім і блискавку. Таким Оух ще не знав його (Я. Стецюк); Чи варто було метати грім і блискавку проти… всього вчення про гормони рослин у цілому..? (Вибр. праці М. Г. Холодного). 2. Поглядом виражати гнів, обурення, незадоволення; сердито дивитися. Закидайло войовниче поблискував хворобливими оченятами, метав громи й блискавки (Ю. Збанацький). мета́ти громи́ з оче́й. Чув (Юра) у грудях силу, метав громи з очей, здіймав руки угору і закликав хмару (М. Коцюбинський). мета́ти бли́скавки (з оче́й). Як ворожбит, він блискавки метав І мав суворий аскетичний профіль (Б. Олійник); Хаджі-Бекірове серце спахнуло гнівом праведним, мечучи блискавки з очей, він гримнув на Сентара (М. Коцюбинський).

посила́ти (всі) громи́ і бли́скавки на кого—що. Із роздратуванням, гнівом говорити про кого-, що-небудь; лаяти когось, щось. посила́ти всі гро́ми і бли́скавки на го́лову чию, кому. Марія у своїй кімнаті посилає всі громи і блискавки на голову П’єтро Антонеллі. .. Негідник! Дурень! .. І де були її очі, коли слухала цього пустомолота (М. Слабошпицький).

щоб грім поби́в (приби́в, уби́в і т. ін.) кого, що, лайл., перев. жарт. Уживається для вираження незадоволення кимсь, з приводу чого-небудь, недоброго побажання комусь. (Химка:) Обдурив мене .. отой вражий син, щоб його грім побив (Панас Мирний). щоб грім уби́в і бли́скавка спали́ла. Щоб тебе грім убив і блискавка спалила! (Укр.. присл..).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блискавка — (блиск світла на небі під час грози) блискавиця, громовиця, (з громом) грімниця, перен. (про довгу застібку) змійка, замочок. Словник синонімів Полюги
  2. блискавка — бли́скавка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. блискавка — Блискавиця, громовиця, мн. блиски, обр. вогняна стріла, д. грімниця, моргавка. Словник синонімів Караванського
  4. блискавка — [блискаўка] -ўкие, д. і м. -ўц'і, р. мн. -авок Орфоепічний словник української мови
  5. блискавка — -и, ж. 1》 Видимий шлях іскрового розряду атмосферної електрики в повітрі, що буває під час грози (зображується у вигляді зигзагоподібної стріли між хмарами або хмарою та поверхнею землі). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. блискавка — БЛИ́СКАВКА, и, ж. 1. Зигзагоподібна електрична іскра – наслідок розряду атмосферної електрики в повітрі, що буває під час грози. Блискавка розгорялася, жевріла, ставала сліпучо-білою (М. Коцюбинський); За вікном знову спалахнула блискавка. Ударив грім (Л. Словник української мови у 20 томах
  7. блискавка — бли́скавка: ◊ на́гло щез як бли́скавка = на́гло блища́тися: ◊ о́чи му ся блища́т як два огники → око ◊ о́чи му ся блища́т як дві зорі́ → око Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. блискавка — Блискавка блисне й камінь трісне. На всяку силу є більша сила. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. блискавка — И, ж. Застібка. Хоч «блискавка» на цей раз не заїла ДО. Андрухович). Словник сучасного українського сленгу
  10. блискавка — I блимавка, блискавиця, блисканка, блискання, блискучка, вогневиця, громовиця, громовиця-блискавиця, зиховиця, зіхавка, зіховиця, лигушка, лискавиця, лискавка, маланка (блискавка без грому), мигавиця, мигавка, миговиця, мигушка, мля (млі б'ють), мовля... Словник синонімів Вусика
  11. блискавка — Електричний розряд у земній атмосфері всередині грозової хмари, між хмарами, або між хмарою та земною поверхнею; супроводжується світловим і акустичним (грім) ефектами; сила струму у б. становить бл. 20 тис. А, енергія — бл. 3 ГДж; див. гроза. Універсальний словник-енциклопедія
  12. блискавка — БЛИ́СКАВКА (зигзагоподібна електрична іскра в атмосфері під час грози), БЛИСКАВИ́ЦЯ, ГРОМОВИ́ЦЯ розм., поет., ГРІМНИ́ЦЯ розм., поет. (блискавка з громом). Прокотився грім з розгоном, Грають блискавок шаблі, Пахне морем і озоном Від притихлої землі (М. Словник синонімів української мови
  13. блискавка — Бли́скавка, -вки, -вці; -вки, -вок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. блискавка — БЛИ́СКАВКА, и, ж. 1. Зигзагоподібна електрична іскра — наслідок розряду атмосферної електрики в повітрі, що буває під час грози. Блискавка розгорялася, жевріла, ставала сліпучо-білою (Коцюб., І, 1955, 315); За вікном знову спалахнула блискавка. Словник української мови в 11 томах
  15. блискавка — Блискавка, -ки ж. 1) Молнія. Ном. № 336. Мет. 452. Тая буря не унимала, а все злійш громом по небу тарахтала, да блискавкою між хмарами блискала. Макс. 2) = блисканка. Вх. Пч. ІІ. 13. Словник української мови Грінченка