1. Фразеологічний словник української мови

блискати

бли́снути очи́ма (о́ком) на кого—що. Глянути на кого-небудь з певним виразом (злості, докору, радості). Маланка сховала руки під хвартухом і злісно блиснула очима.— Так, людоньки, так. Лізьте в ярмо, жніть за тринадцятий сніп. Послужіть панові (М. Коцюбинський); З баняком до сажа пробігла Софія Кушнір, лукаво блиснула очима на Дмитра (М. Стельмах); // Швидко глянути, подивитися на когось. Посміхнулась вона, блиснула очима й побігла доганяти гурт хлопців (І. Кириленко). бли́скати очи́ма (о́ком), рідко. — Так він вас і прийме, командуючий. Усі двері порозчиняє перед вами,— сказав Славко і пригнувся над столом, косо блискаючи оком на батька (В. Кучер).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блискати — (час від часу світитися) мигати, виблискувати, блискотіти, (слабо) миготіти, мерехтіти, (з короткими перервами) блимати, поблискувати, спалахувати діал. бликати, поет, бриніти, (про очі) грати, вигравати, іскрити, іскритися, ряхтіти, (іскри) кресати. Словник синонімів Полюги
  2. блискати — бли́скати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. блискати — Блискотіти, виблискувати, БЛИЩАТИ; (очима) БЛИМАТИ. Словник синонімів Караванського
  4. блискати — -аю, -аєш, недок. 1》 тільки 3 ос. Раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом; поблискувати. || Яскраво спалахувати. || безос. 2》 чим. Уривчасто, з перервами світити; блимати (у 2 знач.). Блискати очима. 3》 перен. Раптово з'являтися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. блискати — БЛИ́СКАТИ, аю, аєш, недок. 1. тільки 3 ос. Раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом; поблискувати. Поле зеленілось, як оксамит зелений, росиночки блискали, сонечко зіходило (Марко Вовчок); Надворі душно, як у пеклі... Словник української мови у 20 томах
  6. блискати — див. блищати Словник синонімів Вусика
  7. блискати — БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил. Словник синонімів української мови
  8. блискати — Бли́скати, -каю, -каєш, -кають Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. блискати — БЛИ́СКАТИ, аю, аєш, недок. 1. тільки 3 ос. Раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом; поблискувати. Поле зеленілось, як оксамит зелений, росиночки блискали, сонечко зіходило (Вовчок, І, 1955, 349); Надворі душно, як у пеклі... Словник української мови в 11 томах
  10. блискати — Блискати, -каю, -єш гл. 1) Сверкать. Ніч темна, темна, тільки блискавка блискає. МВ. І. 141. І дощ не йде, і хмар нема, тільки блискає. Грин. ІІІ. 308. Йдуть (косарі) мовчки, тільки коси блискають. Греб. 401. 2) Бить задомъ, лягать. Та бий її, нехай не блискає бісова худоба. Канев. у. Словник української мови Грінченка