блискати
БЛИ́СКАТИ, аю, аєш, недок.
1. тільки 3 ос. Раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом; поблискувати.
Поле зеленілось, як оксамит зелений, росиночки блискали, сонечко зіходило (Марко Вовчок);
Надворі душно, як у пеклі, а на всьому небі блискає страшна блискавка і гримить грім (І. Нечуй-Левицький);
Там десь у темряві блискає вогнями санаторій (І. Цюпа);
// Яскраво спалахувати.
Поглянь – ракета йде до хмар І домни блискає пожар [пожежа] (А. Малишко);
* Образно. Коли ти дивився на море, твої очі робилися такими ж синіми і блискала радість, як у птиці в блакитних просторах (А. Головко);
// безос.
Ніч. Гримить і блискає (І. Франко);
Тільки блискало у хмарах та ревли із гір потоки (П. Тичина);
Над полями гриміло, блискало, будувалося (О. Гончар).
2. чим. Уривчасто, з перервами світити; блимати (у 2 знач.).
Він [Гасанчук] щось гукав звідти Ониськові Артемовичу, блискаючи до нього своїми зубами, білими, як молоко (О. Гончар).
3. тільки 3 ос., перен. Раптово з'являтися.
– Дожену, – блискає думка Яреськові (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- блискати — (час від часу світитися) мигати, виблискувати, блискотіти, (слабо) миготіти, мерехтіти, (з короткими перервами) блимати, поблискувати, спалахувати діал. бликати, поет, бриніти, (про очі) грати, вигравати, іскрити, іскритися, ряхтіти, (іскри) кресати. Словник синонімів Полюги
- блискати — бли́скати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- блискати — Блискотіти, виблискувати, БЛИЩАТИ; (очима) БЛИМАТИ. Словник синонімів Караванського
- блискати — -аю, -аєш, недок. 1》 тільки 3 ос. Раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом; поблискувати. || Яскраво спалахувати. || безос. 2》 чим. Уривчасто, з перервами світити; блимати (у 2 знач.). Блискати очима. 3》 перен. Раптово з'являтися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- блискати — див. блищати Словник синонімів Вусика
- блискати — бли́снути очи́ма (о́ком) на кого—що. Глянути на кого-небудь з певним виразом (злості, докору, радості). Маланка сховала руки під хвартухом і злісно блиснула очима.— Так, людоньки, так. Лізьте в ярмо, жніть за тринадцятий сніп. Послужіть панові (М. Фразеологічний словник української мови
- блискати — БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил. Словник синонімів української мови
- блискати — Бли́скати, -каю, -каєш, -кають Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- блискати — БЛИ́СКАТИ, аю, аєш, недок. 1. тільки 3 ос. Раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом; поблискувати. Поле зеленілось, як оксамит зелений, росиночки блискали, сонечко зіходило (Вовчок, І, 1955, 349); Надворі душно, як у пеклі... Словник української мови в 11 томах
- блискати — Блискати, -каю, -єш гл. 1) Сверкать. Ніч темна, темна, тільки блискавка блискає. МВ. І. 141. І дощ не йде, і хмар нема, тільки блискає. Грин. ІІІ. 308. Йдуть (косарі) мовчки, тільки коси блискають. Греб. 401. 2) Бить задомъ, лягать. Та бий її, нехай не блискає бісова худоба. Канев. у. Словник української мови Грінченка