блискавка

БЛИ́СКАВКА (зигзагоподібна електрична іскра в атмосфері під час грози), БЛИСКАВИ́ЦЯ, ГРОМОВИ́ЦЯ розм., поет., ГРІМНИ́ЦЯ розм., поет. (блискавка з громом). Прокотився грім з розгоном, Грають блискавок шаблі, Пахне морем і озоном Від притихлої землі (М. Рильський); За дідовим тином крешуть блискавиці. За дідовим тином буря дуби вивертає з корінням, грім розпанахує тишу (О. Довженко). Блиснула раз і вдруге громовиця з чорної хмари, а дуба не обпалила (В. Кучер); Небо бурилося, грізно гурчало, хмурилося, шваркнула сліпуча грімниця, гнівним блиском розітнула чорне хмарище (К. Гордієнко).

БЛИ́СКАВКА (довга металева або пластмасова застібка), ЗАМО́К, ЗАМО́ЧОК, ЗМІ́ЙКА розм. Він (Барк) оглянув свій комбінезон, затягнув "блискавки" на кишенях і постукав у важкі двері (В. Собко); Шкіряна курточка (Тимоша) вся в сріблястих змійках (Я. Гримайло).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

блискавка — (блиск світла на небі під час грози) блискавиця, громовиця, (з громом) грімниця, перен. (про довгу застібку) змійка, замочок. Словник синонімів Полюги
блискавка — бли́скавка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
блискавка — Блискавиця, громовиця, мн. блиски, обр. вогняна стріла, д. грімниця, моргавка. Словник синонімів Караванського
блискавка — [блискаўка] -ўкие, д. і м. -ўц'і, р. мн. -авок Орфоепічний словник української мови
блискавка — -и, ж. 1》 Видимий шлях іскрового розряду атмосферної електрики в повітрі, що буває під час грози (зображується у вигляді зигзагоподібної стріли між хмарами або хмарою та поверхнею землі). Великий тлумачний словник сучасної мови
блискавка — БЛИ́СКАВКА, и, ж. 1. Зигзагоподібна електрична іскра – наслідок розряду атмосферної електрики в повітрі, що буває під час грози. Блискавка розгорялася, жевріла, ставала сліпучо-білою (М. Коцюбинський); За вікном знову спалахнула блискавка. Ударив грім (Л. Словник української мови у 20 томах
блискавка — бли́скавка: ◊ на́гло щез як бли́скавка = на́гло блища́тися: ◊ о́чи му ся блища́т як два огники → око ◊ о́чи му ся блища́т як дві зорі́ → око Лексикон львівський: поважно і на жарт
блискавка — Блискавка блисне й камінь трісне. На всяку силу є більша сила. Приповідки або українсько-народня філософія
блискавка — И, ж. Застібка. Хоч «блискавка» на цей раз не заїла ДО. Андрухович). Словник сучасного українського сленгу
блискавка — I блимавка, блискавиця, блисканка, блискання, блискучка, вогневиця, громовиця, громовиця-блискавиця, зиховиця, зіхавка, зіховиця, лигушка, лискавиця, лискавка, маланка (блискавка без грому), мигавиця, мигавка, миговиця, мигушка, мля (млі б'ють), мовля... Словник синонімів Вусика
блискавка — Електричний розряд у земній атмосфері всередині грозової хмари, між хмарами, або між хмарою та земною поверхнею; супроводжується світловим і акустичним (грім) ефектами; сила струму у б. становить бл. 20 тис. А, енергія — бл. 3 ГДж; див. гроза. Універсальний словник-енциклопедія
блискавка — бли́скавкою проріза́ти мо́зок що. Швидко промайнути в свідомості (про думку, здогад і т. ін.). “Снігова людина”! — блискавкою прорізала мозок Дуги страшна догадка і дибом підняла волосся на голові (І. Сочивець). Фразеологічний словник української мови
блискавка — Бли́скавка, -вки, -вці; -вки, -вок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
блискавка — БЛИ́СКАВКА, и, ж. 1. Зигзагоподібна електрична іскра — наслідок розряду атмосферної електрики в повітрі, що буває під час грози. Блискавка розгорялася, жевріла, ставала сліпучо-білою (Коцюб., І, 1955, 315); За вікном знову спалахнула блискавка. Словник української мови в 11 томах
блискавка — Блискавка, -ки ж. 1) Молнія. Ном. № 336. Мет. 452. Тая буря не унимала, а все злійш громом по небу тарахтала, да блискавкою між хмарами блискала. Макс. 2) = блисканка. Вх. Пч. ІІ. 13. Словник української мови Грінченка