блискавка

Значення в інших словниках

1. блискавка — (блиск світла на небі під час грози) блискавиця, громовиця, (з громом) грімниця, перен. (про довгу застібку) змійка, замочок. Словник синонімів Полюги
2. блискавка — бли́скавка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
3. блискавка — Блискавиця, громовиця, мн. блиски, обр. вогняна стріла, д. грімниця, моргавка. Словник синонімів Караванського
4. блискавка — -и, ж. 1》 Видимий шлях іскрового розряду атмосферної електрики в повітрі, що буває під час грози (зображується у вигляді зигзагоподібної стріли між хмарами або хмарою та поверхнею землі). Великий тлумачний словник сучасної мови
5. блискавка — БЛИ́СКАВКА, и, ж. 1. Зигзагоподібна електрична іскра – наслідок розряду атмосферної електрики в повітрі, що буває під час грози. Блискавка розгорялася, жевріла, ставала сліпучо-білою (М. Коцюбинський); За вікном знову спалахнула блискавка. Ударив грім (Л. Словник української мови у 20 томах
6. блискавка — бли́скавка: ◊ на́гло щез як бли́скавка = на́гло блища́тися: ◊ о́чи му ся блища́т як два огники → око ◊ о́чи му ся блища́т як дві зорі́ → око Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. блискавка — Блискавка блисне й камінь трісне. На всяку силу є більша сила. Приповідки або українсько-народня філософія
8. блискавка — И, ж. Застібка. Хоч «блискавка» на цей раз не заїла ДО. Андрухович). Словник сучасного українського сленгу
9. блискавка — I блимавка, блискавиця, блисканка, блискання, блискучка, вогневиця, громовиця, громовиця-блискавиця, зиховиця, зіхавка, зіховиця, лигушка, лискавиця, лискавка, маланка (блискавка без грому), мигавиця, мигавка, миговиця, мигушка, мля (млі б'ють), мовля... Словник синонімів Вусика
10. блискавка — Електричний розряд у земній атмосфері всередині грозової хмари, між хмарами, або між хмарою та земною поверхнею; супроводжується світловим і акустичним (грім) ефектами; сила струму у б. становить бл. 20 тис. А, енергія — бл. 3 ГДж; див. гроза. Універсальний словник-енциклопедія
11. блискавка — бли́скавкою проріза́ти мо́зок що. Швидко промайнути в свідомості (про думку, здогад і т. ін.). “Снігова людина”! — блискавкою прорізала мозок Дуги страшна догадка і дибом підняла волосся на голові (І. Сочивець). Фразеологічний словник української мови
12. блискавка — БЛИ́СКАВКА (зигзагоподібна електрична іскра в атмосфері під час грози), БЛИСКАВИ́ЦЯ, ГРОМОВИ́ЦЯ розм., поет., ГРІМНИ́ЦЯ розм., поет. (блискавка з громом). Прокотився грім з розгоном, Грають блискавок шаблі, Пахне морем і озоном Від притихлої землі (М. Словник синонімів української мови
13. блискавка — Бли́скавка, -вки, -вці; -вки, -вок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
14. блискавка — БЛИ́СКАВКА, и, ж. 1. Зигзагоподібна електрична іскра — наслідок розряду атмосферної електрики в повітрі, що буває під час грози. Блискавка розгорялася, жевріла, ставала сліпучо-білою (Коцюб., І, 1955, 315); За вікном знову спалахнула блискавка. Словник української мови в 11 томах
15. блискавка — Блискавка, -ки ж. 1) Молнія. Ном. № 336. Мет. 452. Тая буря не унимала, а все злійш громом по небу тарахтала, да блискавкою між хмарами блискала. Макс. 2) = блисканка. Вх. Пч. ІІ. 13. Словник української мови Грінченка