блискуче

блиску́че

[блиескучеи]

присл.

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блискуче — пр., (досконало) неперевершено, незрівнянно, неповторно, майстерно. сил. предосконало, обр. г. не до порівняння; (чудово) знаменито, пречудове, прегарно, фам. збіса гарно, сил. божественно, фантастично, чарівливо. Словник синонімів Караванського
  2. блискуче — БЛИСКУ́ЧЕ, присл. Дуже добре, чудово, успішно і т. ін. Року 1895 він [І. Франко] блискуче прочитав у Львівському університеті .. лекцію на тему “Наймичка” Тараса Шевченка (М. Коцюбинський); Ми торжествували – перша атака була блискуче відбита (Ю. Словник української мови у 20 томах
  3. блискуче — ПРЕКРА́СНО присл. і предик., ЧУДО́ВО, ЧУДЕ́СНО рідше, ЧУДО́ВНО рідше, НЕЗРІВНЯ́ННО, НАВДИВОВИ́ЖУ, БЛИСКУЧЕ підсил., ПРЕДО́БРЕ підсил. розм., ПРЕЧУДОВО підсил. розм., ПРЕЧУДЕ́СНО підсил. розм., НАПРО́ЧУД розм., ЗНАМЕНИ́ТО розм., БОЖЕ́СТВЕННО заст., поет. Словник синонімів української мови
  4. блискуче — блиску́че прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  5. блискуче — присл. Дуже добре, чудово, успішно і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. блискуче — БЛИСКУ́ЧЕ, присл. Дуже добре, чудово, успішно і т. ін. Року 1895 він [І. Франко] блискуче прочитав у Львівському університеті., лекцію на тему "Наймичка" Тараса Шевченка (Коцюб. Словник української мови в 11 томах