блищати

блища́ти

[блиешчатие]

-шчу, -шчиш, -шчиемо, -шчиете; нак. -шчи, -шч'іт'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блищати — БЛИЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок. 1. чим і без додатка. Світитися яскравим світлом; сяяти. Не блищало сонечко.. — Дощ ішов івітер вив (Щог., Поезії, 1958, 175); На небі зірочки блищали (Гл., Вибр., 1957, 275); // Давати блискі бути блискучим. Словник української мови в 11 томах
  2. блищати — (бути блискучим) блистіти, р. блищатися, світитися, поет, сіяти, променіти, променитися, (про очі) палати, зоріти, палахкотіти, жевріти, (про поверхню) лисніти, лиснітися, вилискувати, виблискувати. Словник синонімів Полюги
  3. блищати — БЛИЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок. 1. тільки 3 ос., чим і без дод. Світитися яскравим світлом; сяяти. Не блищало сонечко .. – Дощ ішов і вітер вив (Я. Щоголів); На небі зірочки блищали (Л. Глібов); // Давати блиск і бути блискучим. Словник української мови у 20 томах
  4. блищати — Сяяти, іскритися, лисніти, ряхтіти, світитися, яскріти, жевріти, жм. лищати, лощити, лощитися; (раз-у-раз) блискати, блискотіти, виблискувати. Словник синонімів Караванського
  5. блищати — Блимати, блискати, блисконути, блискотати, блискотіти, блистіти, виблискувати, вилискувати, вилискуватися, леліти, лиснитися, лисніти, лиснітися, мерехтіти, мигкотіти, миготіти, мигтіти, мріти (про зірку), переблискувати, переливатися (кольорами)... Словник синонімів Вусика
  6. блищати — блища́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  7. блищати — див. блистіти Словник чужослів Павло Штепа
  8. блищати — Блища́ти, -щу́, -щи́ш гл. Блестѣть. Що не вітроньки шумлять, ні водоньки блищать. Чуб. V. 852. Словник української мови Грінченка
  9. блищати — Блища́ти, блищу́, блищи́ш, -ща́ть; блищи́, -щі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. блищати — -щу, -щиш, недок. 1》 чим і без додатка. Світитися яскравим світлом; сяяти. || Давати блиск, бути блискучим. || Вирізнятися білизною, блиском (про очі, зуби, тіло); біліти; лисніти. 2》 перен. Вражати зовнішнім блиском, пишністю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  11. блищати — БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил. Словник синонімів української мови