1. Словник синонімів Вусика

блищати

Блимати, блискати, блисконути, блискотати, блискотіти, блистіти, виблискувати, вилискувати, вилискуватися, леліти, лиснитися, лисніти, лиснітися, мерехтіти, мигкотіти, миготіти, мигтіти, мріти (про зірку), переблискувати, переливатися (кольорами), поблимувати, поблискувати, полискувати, помигувати, ряхтіти, сіяти, сяяти, яріти, ярітися

Приповідки: Буває, що й черепок блищить. Не все те золото, що блищить

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блищати — (бути блискучим) блистіти, р. блищатися, світитися, поет, сіяти, променіти, променитися, (про очі) палати, зоріти, палахкотіти, жевріти, (про поверхню) лисніти, лиснітися, вилискувати, виблискувати. Словник синонімів Полюги
  2. блищати — блища́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. блищати — Сяяти, іскритися, лисніти, ряхтіти, світитися, яскріти, жевріти, жм. лищати, лощити, лощитися; (раз-у-раз) блискати, блискотіти, виблискувати. Словник синонімів Караванського
  4. блищати — [блиешчатие] -шчу, -шчиш, -шчиемо, -шчиете; нак. -шчи, -шч'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. блищати — -щу, -щиш, недок. 1》 чим і без додатка. Світитися яскравим світлом; сяяти. || Давати блиск, бути блискучим. || Вирізнятися білизною, блиском (про очі, зуби, тіло); біліти; лисніти. 2》 перен. Вражати зовнішнім блиском, пишністю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. блищати — див. блистіти Словник чужослів Павло Штепа
  7. блищати — БЛИЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок. 1. тільки 3 ос., чим і без дод. Світитися яскравим світлом; сяяти. Не блищало сонечко .. – Дощ ішов і вітер вив (Я. Щоголів); На небі зірочки блищали (Л. Глібов); // Давати блиск і бути блискучим. Словник української мови у 20 томах
  8. блищати — БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил. Словник синонімів української мови
  9. блищати — Блища́ти, блищу́, блищи́ш, -ща́ть; блищи́, -щі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. блищати — БЛИЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок. 1. чим і без додатка. Світитися яскравим світлом; сяяти. Не блищало сонечко.. — Дощ ішов івітер вив (Щог., Поезії, 1958, 175); На небі зірочки блищали (Гл., Вибр., 1957, 275); // Давати блискі бути блискучим. Словник української мови в 11 томах
  11. блищати — Блища́ти, -щу́, -щи́ш гл. Блестѣть. Що не вітроньки шумлять, ні водоньки блищать. Чуб. V. 852. Словник української мови Грінченка