1. Словник української мови в 11 томах

блискуче

БЛИСКУ́ЧЕ, присл. Дуже добре, чудово, успішно і т. ін.

Року 1895 він [І. Франко] блискуче прочитав у Львівському університеті., лекцію на тему "Наймичка" Тараса Шевченка (Коцюб., III, 1956, 35);

Бєлінський блискуче сказав, що "гумор є стільки ж розум, скільки й талант" (Літ. газ., 19.IX 1946, 3);

Ми торжествували — перша атака була блискуче відбита (Збан., Незабутнє, 1953, 32).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блискуче — блиску́че прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. блискуче — пр., (досконало) неперевершено, незрівнянно, неповторно, майстерно. сил. предосконало, обр. г. не до порівняння; (чудово) знаменито, пречудове, прегарно, фам. збіса гарно, сил. божественно, фантастично, чарівливо. Словник синонімів Караванського
  3. блискуче — [блиескучеи] присл. Орфоепічний словник української мови
  4. блискуче — присл. Дуже добре, чудово, успішно і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. блискуче — БЛИСКУ́ЧЕ, присл. Дуже добре, чудово, успішно і т. ін. Року 1895 він [І. Франко] блискуче прочитав у Львівському університеті .. лекцію на тему “Наймичка” Тараса Шевченка (М. Коцюбинський); Ми торжествували – перша атака була блискуче відбита (Ю. Словник української мови у 20 томах
  6. блискуче — ПРЕКРА́СНО присл. і предик., ЧУДО́ВО, ЧУДЕ́СНО рідше, ЧУДО́ВНО рідше, НЕЗРІВНЯ́ННО, НАВДИВОВИ́ЖУ, БЛИСКУЧЕ підсил., ПРЕДО́БРЕ підсил. розм., ПРЕЧУДОВО підсил. розм., ПРЕЧУДЕ́СНО підсил. розм., НАПРО́ЧУД розм., ЗНАМЕНИ́ТО розм., БОЖЕ́СТВЕННО заст., поет. Словник синонімів української мови