1. Фразеологічний словник української мови

блимнути

бли́мнути очи́ма (о́ком) на кого—що і без додатка. Глянути на кого-небудь недоброзичливо. Жук тілько грізно блимнув очима, коли Попенко опинивсь за столом (Панас Мирний); Левко не сподівався на таке нахабство. Він сердито блимнув очима на Дзвонаря (М. Стельмах); І хазяїн вийде рано, Блимне косим оком, Живота почуха, гляне, ніби ненароком (А. Малишко); // Швидко поглянути на кого-, що-небудь. Кируша, не розуміючи, блимнув на нього (Зарубу) очима і почав швидко умиватися (В. Кучер).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блимнути — бли́мнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. блимнути — -ну, -неш, док. Однокр. до блимати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. блимнути — БЛИ́МНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до бли́мати. Над головою часом блимне ліхтар (М. Коцюбинський); В очах [Саїда] блимнули бентежні вогні (Іван Ле); – Гм, гм, – ображено блимнув на неї [молодицю] редактор, не знаючи, що й казати (О. Бердник). Словник української мови у 20 томах
  4. блимнути — БЛИ́СНУТИ (чим — засвітити щось на короткий час; чим і без додатка — засвітитися на короткий час), БЛИ́МНУТИ, МИГНУ́ТИ, МОРГНУ́ТИ розм., ШВАРНУ́ТИ діал. Знову повз двір проходять вартові.. Словник синонімів української мови
  5. блимнути — Бли́мнути, -мну, -мне, -мнуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. блимнути — БЛИ́МНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до бли́мати. Над головою часом блимне ліхтар (Коцюб., II, 1955, 407); В очах [Саїда] блимнули бентежні вогні (Ле, Міжгір’я, 1953, 335). ◊ Бли́мнути очи́ма — глянути; моргнути. Жук тільки грізно блимнув очима (Мирний, І, 1954, 334). Словник української мови в 11 томах
  7. блимнути — Блимнути, -ну, -неш гл. одн. в. отъ блимати. Словник української мови Грінченка