блимати

клі́пати (бли́мати) очи́ма. 1. перед ким. Почувати себе ніяково перед ким-небудь, відчувати сором, провину і т. ін. перед кимсь. Мені старому не годиться перед районним секретарем очима кліпати (В. Козаченко); — Та й що ж оце, з-за нього (батька) нам перед людьми очима блимати? (Григорій Тютюнник). попоклі́пати очи́ма (тривалий час). Добре, що я ще грошей од книжника не взяв. Попокліпав би очима, проциндривши чужі гроші (Т. Шевченко). 2. Мовчати, нічого не розуміючи або не знаючи, що відповісти. Зміркувавши, що Юрко тільки кліпає очима, Луць пояснив йому справу (П. Козланюк); — Ну, Левонтію Кириловичу, ти очима не блимай, а пояснюй, як і що (О. Донченко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блимати — бли́мати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. блимати — Мерехтіти, мигтіти, миготіти; (очима) кліпати, лупати, д. бликати; (на кого) поглядати; (цигаркою) блискати. Словник синонімів Караванського
  3. блимати — -аю, -аєш, недок. 1》 тільки, 3 ос. Світитися тьмяним нерівним світлом. 2》 чим. Світити уривчасто, з перервами; блискати, мигати. 3》 перен. Раптово з'являтися і зникати. 4》 на кого – що. Кидати погляди, поглядати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. блимати — БЛИ́МАТИ, аю, аєш, недок. 1. тільки 3 ос. Світитися тьмяним нерівним світлом. Де-не-де на розі вулиці блимала жовтавим світлом лампа (І. Франко); Я на небо позираю – Сумно блимають зірки (П. Словник української мови у 20 томах
  5. блимати — див. блищати; дивитися Словник синонімів Вусика
  6. блимати — БЛИ́СКАТИ (чим і без додатка — уривчасто, з перервами світити; посилати короткі світлові сигнали), БЛИ́МАТИ, МИГА́ТИ, МОРГА́ТИ розм. То поїзд лине з гуркотом і свистом, Червоним оком блискає на сніг... (М. Рильський); Блимає червоною цяткою семафор (В. Словник синонімів української мови
  7. блимати — Бли́мати, -маю, -маєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. блимати — БЛИ́МАТИ, аю, аєш, недок. 1. тільки 3 ос. Світитися тьмяним нерівним світлом. Я на небо позираю — Сумно блимають зірки (Граб., І, 1959, 627); Де-не-де на розі вулиці блимала жовтавим світлом лампа (Фр. Словник української мови в 11 томах
  9. блимати — Блимати, -маю, -єш гл. 1) Слабо, тускло свѣтить, мерцать, то вспыхивать, то потухать. Каганець блимав у запічку. Берд. у. 2) Мигать глазами, хлопать глазами, бросать взгляды. Тільки очима блима. О. 1862. І. 36. Словник української мови Грінченка