блимати

Значення в інших словниках

1. блимати — бли́мати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. блимати — Мерехтіти, мигтіти, миготіти; (очима) кліпати, лупати, д. бликати; (на кого) поглядати; (цигаркою) блискати. Словник синонімів Караванського
3. блимати — -аю, -аєш, недок. 1》 тільки, 3 ос. Світитися тьмяним нерівним світлом. 2》 чим. Світити уривчасто, з перервами; блискати, мигати. 3》 перен. Раптово з'являтися і зникати. 4》 на кого – що. Кидати погляди, поглядати. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. блимати — БЛИ́МАТИ, аю, аєш, недок. 1. тільки 3 ос. Світитися тьмяним нерівним світлом. Де-не-де на розі вулиці блимала жовтавим світлом лампа (І. Франко); Я на небо позираю – Сумно блимають зірки (П. Словник української мови у 20 томах
5. блимати — див. блищати; дивитися Словник синонімів Вусика
6. блимати — клі́пати (бли́мати) очи́ма. 1. перед ким. Почувати себе ніяково перед ким-небудь, відчувати сором, провину і т. ін. перед кимсь. Мені старому не годиться перед районним секретарем очима кліпати (В. Фразеологічний словник української мови
7. блимати — БЛИ́СКАТИ (чим і без додатка — уривчасто, з перервами світити; посилати короткі світлові сигнали), БЛИ́МАТИ, МИГА́ТИ, МОРГА́ТИ розм. То поїзд лине з гуркотом і свистом, Червоним оком блискає на сніг... (М. Рильський); Блимає червоною цяткою семафор (В. Словник синонімів української мови
8. блимати — Бли́мати, -маю, -маєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. блимати — БЛИ́МАТИ, аю, аєш, недок. 1. тільки 3 ос. Світитися тьмяним нерівним світлом. Я на небо позираю — Сумно блимають зірки (Граб., І, 1959, 627); Де-не-де на розі вулиці блимала жовтавим світлом лампа (Фр. Словник української мови в 11 томах