блимати
БЛИ́МАТИ, аю, аєш, недок.
1. тільки 3 ос. Світитися тьмяним нерівним світлом.
Де-не-де на розі вулиці блимала жовтавим світлом лампа (І. Франко);
Я на небо позираю – Сумно блимають зірки (П. Грабовський);
Гас у лампочці вигорів і вона ледве-ледве блимала і чаділа невигорілим копотом (В. Винниченко);
Ледь блимає самотній вогник свічки чи каганця (Василь Шевчук).
2. чим. Світити уривчасто, з перервами.
Клим .. не думав спати, блимав у темряві цигаркою (С. Васильченко);
Маяк блимає, булькає, погасає на мить (М. Хвильовий);
Блимає червоною цяткою семафор (В. Кучер).
3. перен. Раптово з'являтися і зникати.
Думки блимали, як брудні шкельця на сонці (П. Панч).
4. на кого – що. Кидати погляди, поглядати.
Яків раз по раз блимав на чоловіка (Панас Мирний);
Стаха хлипала не дуже переконливо, бо крізь розставлені пальці .. хитро блимало синє, як намистинка, око (Ірина Вільде);
Килина спідлоба блимала на Франку (С. Чорнобривець);
Ставав [Сава] у дверях .. і похмуро блимав звідти на барометр, повішений на стіні (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- блимати — бли́мати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- блимати — Мерехтіти, мигтіти, миготіти; (очима) кліпати, лупати, д. бликати; (на кого) поглядати; (цигаркою) блискати. Словник синонімів Караванського
- блимати — -аю, -аєш, недок. 1》 тільки, 3 ос. Світитися тьмяним нерівним світлом. 2》 чим. Світити уривчасто, з перервами; блискати, мигати. 3》 перен. Раптово з'являтися і зникати. 4》 на кого – що. Кидати погляди, поглядати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- блимати — див. блищати; дивитися Словник синонімів Вусика
- блимати — клі́пати (бли́мати) очи́ма. 1. перед ким. Почувати себе ніяково перед ким-небудь, відчувати сором, провину і т. ін. перед кимсь. Мені старому не годиться перед районним секретарем очима кліпати (В. Фразеологічний словник української мови
- блимати — БЛИ́СКАТИ (чим і без додатка — уривчасто, з перервами світити; посилати короткі світлові сигнали), БЛИ́МАТИ, МИГА́ТИ, МОРГА́ТИ розм. То поїзд лине з гуркотом і свистом, Червоним оком блискає на сніг... (М. Рильський); Блимає червоною цяткою семафор (В. Словник синонімів української мови
- блимати — Бли́мати, -маю, -маєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- блимати — БЛИ́МАТИ, аю, аєш, недок. 1. тільки 3 ос. Світитися тьмяним нерівним світлом. Я на небо позираю — Сумно блимають зірки (Граб., І, 1959, 627); Де-не-де на розі вулиці блимала жовтавим світлом лампа (Фр. Словник української мови в 11 томах
- блимати — Блимати, -маю, -єш гл. 1) Слабо, тускло свѣтить, мерцать, то вспыхивать, то потухать. Каганець блимав у запічку. Берд. у. 2) Мигать глазами, хлопать глазами, бросать взгляды. Тільки очима блима. О. 1862. І. 36. Словник української мови Грінченка