1. Словник української мови у 20 томах

блимання

БЛИ́МАННЯ, я, с.

Дія за знач. бли́мати.

Лампа була маленька, вона блимала .. Це блимання відбивалося на білій завісці коло маленького вікна (О. Копиленко);

Дні у землянці, при блиманні каганця, довгі. Ось ми й ляскали язиками (В. Дрозд);

Блимання зірок.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блимання — бли́мання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. блимання — -я, с. Дія за знач. блимати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. блимання — Бли́мання, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. блимання — БЛИ́МАННЯ, я, с. Дія за знач. бли́мати. Лампа була маленька, вона блимала.. Це блимання відбивалося на білій завісці коло маленького вікна (Коп., Земля.., 1957, 93); Блимання зірок. Словник української мови в 11 томах
  5. блимання — Блимання, -ня с. 1) Мерцаніе, мельканіе, то вспыхиваніе, то погасаніе (объ огнѣ). 2) — очима. Бросаніе взгляда, миганіе глазами, хлопаніе глазами. Словник української мови Грінченка