блимати
БЛИ́МАТИ, аю, аєш, недок.
1. тільки 3 ос. Світитися тьмяним нерівним світлом.
Я на небо позираю — Сумно блимають зірки (Граб., І, 1959, 627);
Де-не-де на розі вулиці блимала жовтавим світлом лампа (Фр., VII, 1951, 347);
Стаха хлипала не дуже переконливо, бо крізь розставлені пальці.. хитро блимало синє, як намистинка, око (Вільде, Сестри.., 1958, 498).
2. чим. Світити уривчасто, з перервами; блискати, мигати.
Клим.. не думав спати, блимав у темряві цигаркою (Вас., І, 1959, 97);
Блимає червоною цяткою семафор (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 84).
3. перен. Раптово з’являтися і зникати.
Думки блимали, як брудні шкельця на сонці (Панч, Солом. дим, 1929, 89).
4. на кого — що. Кидати погляди, поглядати.
Яків раз по раз блимав на чоловіка (Мирний, І, 1954, 296);
Ставав [Сава] у дверях.. і похмуро блимав звідти на барометр, повішений на стіні (Гончар, І, 1954, 526);
Кулина спідлоба блимала на Франку (Чорн., Визвол. земля, 1959, 177).
◊ Бли́мати очи́ма див. о́ко.
Значення в інших словниках
- блимати — бли́мати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- блимати — Мерехтіти, мигтіти, миготіти; (очима) кліпати, лупати, д. бликати; (на кого) поглядати; (цигаркою) блискати. Словник синонімів Караванського
- блимати — -аю, -аєш, недок. 1》 тільки, 3 ос. Світитися тьмяним нерівним світлом. 2》 чим. Світити уривчасто, з перервами; блискати, мигати. 3》 перен. Раптово з'являтися і зникати. 4》 на кого – що. Кидати погляди, поглядати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- блимати — БЛИ́МАТИ, аю, аєш, недок. 1. тільки 3 ос. Світитися тьмяним нерівним світлом. Де-не-де на розі вулиці блимала жовтавим світлом лампа (І. Франко); Я на небо позираю – Сумно блимають зірки (П. Словник української мови у 20 томах
- блимати — див. блищати; дивитися Словник синонімів Вусика
- блимати — клі́пати (бли́мати) очи́ма. 1. перед ким. Почувати себе ніяково перед ким-небудь, відчувати сором, провину і т. ін. перед кимсь. Мені старому не годиться перед районним секретарем очима кліпати (В. Фразеологічний словник української мови
- блимати — БЛИ́СКАТИ (чим і без додатка — уривчасто, з перервами світити; посилати короткі світлові сигнали), БЛИ́МАТИ, МИГА́ТИ, МОРГА́ТИ розм. То поїзд лине з гуркотом і свистом, Червоним оком блискає на сніг... (М. Рильський); Блимає червоною цяткою семафор (В. Словник синонімів української мови
- блимати — Бли́мати, -маю, -маєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- блимати — Блимати, -маю, -єш гл. 1) Слабо, тускло свѣтить, мерцать, то вспыхивать, то потухать. Каганець блимав у запічку. Берд. у. 2) Мигать глазами, хлопать глазами, бросать взгляды. Тільки очима блима. О. 1862. І. 36. Словник української мови Грінченка