блудяга

Блудяга, -ги

об. Бродяга. От волоцюга, блудяга. Мир. ХРВ. 18. Як же ти без пашпорта ходиш? Ти блудяга якийсь. Рудч. Ск. II. 161. Пішла в блудяги. Рудч. Ск. І. 175.

Значення в інших словниках

1. блудяга — блудя́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота волоцюга, бродяга діал.  Орфографічний словник української мови
2. блудяга — -и, ч. і ж., діал., зневажл. Волоцюга, бродяга.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. блудяга — див. бродяга  Словник чужослів Павло Штепа
4. блудяга — БЛУДЯ́ГА, и, ч. і ж., діал., зневажл. Волоцюга, бродяга. Пили та гуляли, переховували всяких блудяг, переводили крадіжку (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
5. блудяга — див. бездомний; волоцюга; подорожній; розпусник  Словник синонімів Вусика
6. блудяга — БРОДЯ́ГА (бездомна, зубожіла людина, яка не має постійного місця проживання, сталого заняття), ВОЛОЦЮ́ГА зневажл., МАНДРЬО́ХА зневажл., ПРОЙДИ́СВІТ зневажл., ПРИБЛУ́ДА зневажл., БУРЛА́КА заст., БУРЛА́К заст. рідко, БЛУДЯ́ГА діал., ГАЛАЙДА́ діал.  Словник синонімів української мови
7. блудяга — БЛУДЯ́ГА, и, ч. і ж., діал., зневажл. Волоцюга, бродяга. Пили та гуляли, переховували всяких блудяг, переводили крадіжку (Мирний, II, 1954, 133).  Словник української мови в 11 томах