блудяга

БРОДЯ́ГА (бездомна, зубожіла людина, яка не має постійного місця проживання, сталого заняття), ВОЛОЦЮ́ГА зневажл., МАНДРЬО́ХА зневажл., ПРОЙДИ́СВІТ зневажл., ПРИБЛУ́ДА зневажл., БУРЛА́КА заст., БУРЛА́К заст. рідко, БЛУДЯ́ГА діал., ГАЛАЙДА́ діал. Я собі подумала, що якийсь бродяга закрадається з-за кущів, щоб накрасти винограду, бо та гущавина була при самій дорозі (І. Нечуй-Левицький); Бідних.. вона не любила, бо звикла вважати їх від дитинства волоцюгами, котрі не хочуть робити, а воліють жебрати (Н. Кобринська); А що можна сказати про волоцюг і пройдисвітів, які ганяють по світу вітер, оббивають чужі пороги, ніде не можуть нагріти місця, витирають чужі кутки? (П. Загребельний); Еней був парубок моторний І хлопець хоть куди козак, Удавсь на всеє зле проворний, Завзятійший од всіх бурлак (І. Котляревський). — Пор. бездо́мник, 1. бося́к.

Значення в інших словниках

1. блудяга — блудя́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота волоцюга, бродяга діал.  Орфографічний словник української мови
2. блудяга — -и, ч. і ж., діал., зневажл. Волоцюга, бродяга.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. блудяга — див. бродяга  Словник чужослів Павло Штепа
4. блудяга — БЛУДЯ́ГА, и, ч. і ж., діал., зневажл. Волоцюга, бродяга. Пили та гуляли, переховували всяких блудяг, переводили крадіжку (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
5. блудяга — див. бездомний; волоцюга; подорожній; розпусник  Словник синонімів Вусика
6. блудяга — БЛУДЯ́ГА, и, ч. і ж., діал., зневажл. Волоцюга, бродяга. Пили та гуляли, переховували всяких блудяг, переводили крадіжку (Мирний, II, 1954, 133).  Словник української мови в 11 томах
7. блудяга — Блудяга, -ги об. Бродяга. От волоцюга, блудяга. Мир. ХРВ. 18. Як же ти без пашпорта ходиш? Ти блудяга якийсь. Рудч. Ск. II. 161. Пішла в блудяги. Рудч. Ск. І. 175.  Словник української мови Грінченка