бобрик

Бобрик, -ка

м.

1) ум. отъ бобер.

2) Родъ мѣдной пуговицы; такія пуговицы гуцулы наготовляютъ сами, употребляя ихъ для украшенія кожаныхъ поясовъ, кож. сумокъ и пр. Шух. І. 126, 127, 278.

Значення в інших словниках

1. бобрик — бо́брик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. бобрик — -у, ч. Грубе тепле сукно з короткою стоячою ворсою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бобрик — БО́БРИК, у, ч. Грубе тепле сукно з короткою стоячою ворсою на лицьовому боці. Пальто з бобрику. ◇ (1) Під бо́брик – дуже коротко (перев. про чоловічу стрижку зі стоячим волоссям). Карцев похилив свою сиву, стрижену під низький бобрик голову (В.  Словник української мови у 20 томах
4. бобрик — БО́БРИК, у, ч. Грубе тепле сукно з короткою стоячою ворсою. ◊ Бо́бриком; Під бо́брик — про дуже коротку чоловічу стрижку. Карцев похилив свою сиву, стрижену під низький бобрик голову (Собко, Стадіон, 1954, 75).  Словник української мови в 11 томах