Орфографічний словник української мови

бобрик

бо́брик

іменник чоловічого роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. бобрик — -у, ч. Грубе тепле сукно з короткою стоячою ворсою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. бобрик — БО́БРИК, у, ч. Грубе тепле сукно з короткою стоячою ворсою на лицьовому боці. Пальто з бобрику. ◇ (1) Під бо́брик – дуже коротко (перев. про чоловічу стрижку зі стоячим волоссям). Карцев похилив свою сиву, стрижену під низький бобрик голову (В.  Словник української мови у 20 томах
  3. бобрик — БО́БРИК, у, ч. Грубе тепле сукно з короткою стоячою ворсою. ◊ Бо́бриком; Під бо́брик — про дуже коротку чоловічу стрижку. Карцев похилив свою сиву, стрижену під низький бобрик голову (Собко, Стадіон, 1954, 75).  Словник української мови в 11 томах
  4. бобрик — Бобрик, -ка м. 1) ум. отъ бобер. 2) Родъ мѣдной пуговицы; такія пуговицы гуцулы наготовляютъ сами, употребляя ихъ для украшенія кожаныхъ поясовъ, кож. сумокъ и пр. Шух. І. 126, 127, 278.  Словник української мови Грінченка