бозя

Бозя, -зі

м.

1) Богъ (дѣтск.). О. 1861. ѴІІІ. 8.

2) бозя калачі везе. Такъ говоритъ дѣтямъ, когда громъ гремитъ. То же значеніе: бозя свариться. Ном. № 564.

3) піти до бозі. Пойти въ церковь. Черк. у. ум. бозінька.

Значення в інших словниках

1. бозя — -і, ч., дит. Те саме, що боженька.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. бозя — БО́ЗЯ, і, ч. і ж., дит. (з великої літери). Те саме, що Бо́женька. Погримала на його [нього] Мотря, налякала, що Бозя битиме, коли таке буде робити (Панас Мирний); Не кажи цього, сину, бо то грішка; Бозя сердиться буде (С. Васильченко); – Тіточко! Адже Бозя могутніша від ворожки (О. Назарук).  Словник української мови у 20 томах
3. Бозя — Бо́зя іменник чоловічого роду, істота дит.  Орфографічний словник української мови
4. Бозя — Бо́зя Бог (м, ср, ст): Бозя добра, я, як їду в дорогу, помолюся наперед, і мені завше легко все йде (Авторка); “Молись, не молись.  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. Бозя — див. Бог  Словник синонімів Вусика
6. Бозя — БОГ (БІГ рідко) (за релігійними уявленнями, надприродна істота, що створила світ і керує ним), ГОСПО́ДЬ, ГОСПО́ДЬ БОГ, ПАН БОГ, ТВОРЕ́ЦЬ книжн., ТВОРИ́ТЕЛЬ церк., СОТВОРИ́ТЕЛЬ церк., СПАСИ́ТЕЛЬ церк., ВСЕВИ́ШНІЙ (УСЕВИ́ШНІЙ) церк.  Словник синонімів української мови
7. бозя — БО́ЗЯ, і, ч:, дит. Те саме, що бо́женька. Погримала на його [Чіпку] Мотря, налякала, що бозя битиме, коли таке буде робити (Мирний, II, 1954, 51).  Словник української мови в 11 томах