бозя
БО́ЗЯ, і, ч. і ж., дит. (з великої літери).
Те саме, що Бо́женька.
Погримала на його [нього] Мотря, налякала, що Бозя битиме, коли таке буде робити (Панас Мирний);
Не кажи цього, сину, бо то грішка; Бозя сердиться буде (С. Васильченко);
– Тіточко! Адже Бозя могутніша від ворожки (О. Назарук).
Словник української мови (СУМ-20)