бой

БОЙ, бо́я, ч.

Хлопчик-посильний, слуга-тубілець у готелі, на судні і т. ін. у деяких країнах.

Бой із готелю, який зголосився бути провідником, порадив мені винайняти для подорожі коня (із журн.).

Значення в інших словниках

1. бой — Бо́й: — Бо́я мати: боятися [52;XI]  Словник з творів Івана Франка
2. бой — бой іменник чоловічого роду, істота хлопець-слуга  Орфографічний словник української мови
3. бой — -я, ч. У деяких країнах – хлопчик-розсильний у готелі, на пароплаві; слуга-тубілець у колоніях.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. бой — бой : ◊ ма́ти бо́я вул. боятися (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. бой — Я, ч. Хлопець. Це твій бой?  Словник сучасного українського сленгу
6. бой — (англ. boy – хлопчик) хлопчик-слуга в англомовних країнах.  Словник іншомовних слів Мельничука