бойко
I. Бойко
нар. Хорошо. Зміев. у. Славяносерб. у.
---------------
II. Бойко, -ка
м. Горецъ-малороссъ изъ Галиціи, житель погорья стрыйскаго и самборскаго уѣздовъ. Гол. I. Вступл. 712. Дала мене мати за бойка, за бойка, буде мені ще за бойком голова гладойка. Pauli. ІІ. 108.
Словник української мови Грінченка