борикати

Борикати,

1) -каю, -єш гл. Рыть рогами. Сам бик землю борикає і на себе кидає. Фр. Пр. 28. Киртиця борикат землю. Вх. Лем. 393.

2) -чу, -чеш, гл. Мычать. Ходить волик понад Дунай, сумненько бориче. Лукаш. 140.

Значення в інших словниках

1. борикати — I -ає, -ають, недок., діал. Рити рогами. II -иче, -ичуть, недок., діал. Мукати.  Великий тлумачний словник сучасної мови