1. Словник української мови Грінченка

борикати

Борикати,

1) -каю, -єш гл. Рыть рогами. Сам бик землю борикає і на себе кидає. Фр. Пр. 28. Киртиця борикат землю. Вх. Лем. 393.

2) -чу, -чеш, гл. Мычать. Ходить волик понад Дунай, сумненько бориче. Лукаш. 140.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. борикати — I -ає, -ають, недок., діал. Рити рогами. II -иче, -ичуть, недок., діал. Мукати. Великий тлумачний словник сучасної мови