братанчик

Братанич, -ча

м. Племянникъ (сынъ брата). Чуб. VI. 292. Н. Вол. у. Камен. у. Опат. 24. ум. братанчик.

Значення в інших словниках

1. братанчик — див. племінник  Словник синонімів Вусика